У монографії досліджено проблему первоначал суспільного та особистісного буття в контексті антрополого-глобальної кризи. В основу монографії покладено принцип духовної ієрархії та ідеї персоналізму. Робота органічно поєднує метафізику, соціальну філософію, філософську антропологію. Сформульовано метафізичну теорію особистості, на основі якої обґрунтовано авторський підхід до розуміння первоначал суспільного буття, філософії історії, філософські положення ідеології персоналізму та роль метафізичних і концептуальних персонажів в умовах кризи знеособленого буття. Книга буде в нагоді філософам, теологам, а також усім, хто визнає роль і значення первоначал суспільного буття. ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА. РОЛЬ ПЕРВОНАЧАЛ У ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ Й СУСПІЛЬСТВА 7 РОЗДІЛ 1. ПЕРВОНАЧАЛА СУСПІЛЬНОГО БУТТЯ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ТРАДИЦІЇ 17 1.1. Первоначала суспільного буття: історико-філософська експозиція 18 1.1.1. Теоретичні уявлення про первоначала суспільного буття в історії філософії 19 1.1.2. Первоначала суспільного буття в українській філософії 68 1.2. Пріоритет духовного над матеріальним - метафізична основа життєдіяльності людини й суспільства 92 1.3. Свобода, духовна ієрархія, рівність і справедливість - засадничі принципи суспільного буття 110 1.4. Теоретико-методологічні засади дослідження первоначал суспільного буття 145 Висновки до розділу 1 155 РОЗДІЛ 2. ОСОБИСТІСТЬ ЯК СУБСТАНЦІЯ СУСПІЛЬНОГО БУТТЯ 161 2.1. Ієрархічний підхід до розуміння людини в стародавній філософії 162 2.2. Принцип духовної ієрархії в гностицизмі, Святому Письмі, творчості Отців християнської Церкви, філософів Середньовіччя та доби Відродження 167 2.2.1. Гностицизм як джерело ієрархічного розуміння людини 167 2.2.2. Ієрархічне розуміння людини в арабській середньовічній філософії 171 2.2.3. Принцип духовної ієрархії як методологічне підґрунтя розуміння людської сутності у Святому Письмі, творчості Отців християнської Церкви й філософів Середньовіччя 172 2.2.4. Проблема Особи й особистості в християнстві та римському праві 181 2.2.5. Ієрархічний підхід до розуміння людської сутності в містицизмі 190 2.2.6. Уявлення про людину в епоху Відродження 192 2.3. Світоглядна боротьба навколо проблеми особистості в європейській філософії XVII-XIX ст. 194 2.3.1. Ідея особистості у філософії XVII-ХVIII ст. 195 2.3.2. Історико-філософський, соціально-філософський і методологічний аналіз формування концепту "кожна людина - особистість" 202 2.3.3. Ідея особистості в німецькому романтизмові, класичній філософії та філософії Ф. Ніцше як реакція на концепт "кожна людина - особистість" 210 2.4. Особистісні та знеособлені тенденції у світовій філософії ХХ - поч. ХХІ ст. 221 2.4.1. Зміна парадигми дослідження проблеми особистості 222 2.4.2. Особистісний вимір людського буття у світовій філософії ХХ-ХХІ ст. 223 2.4.3. Ідея особистості в сучасному християнському персоналізмі 243 2.5. Світоглядна боротьба навколо проблеми особистості в російській філософії ХIХ-ХХ ст. 246 2.5.1. Ієрархічний підхід до розуміння людської сутності в російській філософії ХIХ - поч. ХХ ст. 246 2.5.2. Особистість у марксистській філософії 250 2.5.3. Концепція особистості в російських філософів-емігрантів 256 2.6. Ідеї персоналізму в українській філософській, релігійній та соціально-політичній думці в XVI-XXI ст. 260 2.6.1. Ієрархічний підхід до розуміння духовних якостей людини в українській філософсько-релігійній думці ХVI-XХ ст. 261 2.6.2. Ідея вдосконалення людини у філософів української діаспори 271 2.6.3. Персоналістичні ідеї у творчості філософів Київської філософсько-антропологічної школи 276 2.7. Метафізична теорія особистості 297 2.7.1. Узагальнення філософських знань про ступені духовного розвитку людини 297 2.7.2. Вплив соціального механізму життєзабезпечення на ступінь духовного розвитку людини 306 2.7.3. Життєсвіт світ людини різного ступеня духовного розвитку 309 2.7.4. Мова як відображення ступеня духовного розвитку людини 313 2.7.5. Тривимірність метафізичної теорії особистості 315 Висновки до розділу 2 323 РОЗДІЛ 3. ЗМІНА ПАРАДИГМИ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ Й СУСПІЛЬСТВА ЯК ВІДПОВІДЬ НА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ 329 3.1. Ідея особистісної та знеособленої форм буття людини й суспільства в релігії, історії філософії та соціальній філософії 331 3.1.1. Дві форми буття людини й суспільства в релігії, історії філософії та соціальній філософії 331 3.1.2. Дві форми буття людини й суспільства в російській філософії 359 3.1.3. Особистісна та знеособлена форми буття людини й суспільства в українській філософії 362 3.2. Зміна парадигми розвитку людини й суспільства як необхідна умова подолання антрополого-глобальної катастрофи 367 3.3. Формування теоретичних основ історичного пізнання у філософії історії 384 3.3.1. Теоретико-методологічний аналіз чинних концепцій філософії історії 385 3.3.2. Аналіз пізнавальних можливостей чинних концепцій філософії історії 389 3.4. Філософія єдності людини та світу як онтологічна умова особистісної парадигми буття людини в епоху глобалізації 436 3.4.1. Теоретичні засади філософії єдності людини зі світом 437 3.4.2. Українські джерела філософії єдності людини зі світом 439 3.5. Роль науки й науковця в забезпеченні єдності людини зі світом в умовах глобалізації 447 3.5.1. Світоглядні й гносеологічні засади діяльності науковця в умовах класичної, некласичної й постнекласичної науки 447 3.5.2. Смисл науки й господарської діяльності в умовах антрополого-глобальної катастрофи 456 Висновки до розділу 3 460 РОЗДІЛ 4. ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІДЕОЛОГІЇ ПЕРСОНАЛІЗМУ 465 4.1. Філософський аналіз класичних і некласичних ідеологій 466 4.2. Українські джерела ідеології персоналізму 483 4.3. Концептуальні засади ідеології персоналізму як національної 507 Висновки до розділу 4 513 РОЗДІЛ 5. ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ВИМІРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗНЕОСОБЛЕНОЇ ПАРАДИГМИ БУТТЯ ЛЮДИНИ В ОСОБИСТІСНУ 517 5.1. Роль і значення метафізичних і концептуальних персонажів в умовах формування дискурсивно-комунікативних практик 518 5.2. Я-концепція філософа в умовах необхідності трансформації знеособленої парадигми буття людини в особистісну 523 5.3. Концептуальні персонажі навчально-виховного процесу в суспільстві та школі 537 5.3.1. Психолог як концептуальний персонаж виховного процесу в суспільстві та школі 537 5.3.2. Я-концепція освітянина в умовах необхідності трансформації знеособленої моделі навчально-виховного процесу в особистісну 541 5.3.3. Я-концепція митця, або Персональна відповідальність митця за особистісне начало суспільного буття 554 5.4. Я-концепція політика й державного службовця в умовах необхідності трансформації знеособленої парадигми буття в особистісну 564 5.5. Відповідальність метафізичних і концептуальних персонажів за формування особистісного начала суспільного буття 583 Висновки до розділу 5 590 ВИСНОВКИ 594 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 606