Тоталітарна система тягнеться за нами, як кайдани, яких ми ще остаточно не позбулися, а тільки перепиляли ланцюги. Злюмпенізований народ ( це не вина його, а біда!) більше пам'ятає ковбасу по 2.10, як голодомор чи сталінщину. Важко врятувати свідомість народу спільними зусиллями інтелектуалів-політиків, економістів, бізнесменів, інтелігенції - тому Демократична партія України звернулася через пресу до наших громадян, аби вони самі написали "Чорну книгу Україну" - про те, як тоталітарна система пройшлася по їх долях, долях їхніх родин у XX столітті. Результату того звернення не сподівався ніхто із ініціаторів: таку унікальну, вбивчу книгу міг написати лише народ. Втім, ось вона перед вами: читайте, плачте, аби цього більше ніколи не повторилося. У збірнику використано фрагменти з книг: "Забуттю не підлягає" (Херсон, 1994); "Вінниця: злочин без кари" (Київ, 1994); "Оаза-гора" (Львів, 1994); "Репресоване краєзнавство" (Київ, 1991); "Колективізація і голод на Україні" (Київ, 1993), журналів: "Розбудова держави"; "Зона"; "Військо України"; "Сучасність"; газет: "Літературна Україна"; "Независимость"-."Культура і життя"; "Вісті з України". ОГЛАВ Яворівський В. Пам'ять зі сльози та крові 4 Двадцятий вік: розтерзане століття України 6 Війна проти церкви 46 Прелюдія до великої трагедії ( голодомор 20-х) 102 Національна катастрофа України ( голодомор 30-х) 123 Сибір. Загратна діаспора 220 Війна після війни ( геноцид проти власного народу сорокових-п'ятдесятих років ) 303 І західна діаспора не спала спокійно 477 Відлига шістдесятих років бралася приморозками 503 Правда про Чорнобиль та інші екологічні рани держави 542 Жертви стають свідками 562 Окрушини страждання, або про злочини, котрі не закінчуються й нині 632 Сміх крізь сльози (прислів'я, приказки, анекдоти, сміховинки ) 737