Книга запорізького журналіста про долі остарбайтерів, котрі під час війни опинилися в Німеччині. Автор отримав сотні листів. На багатьох прикладах вія доводить, що такі людські якості як порядність, здатність розуміти чужу біду є у важкі хвилини визначальними. Той, кого вважали ворогом, хто мав би мститися, ділився останнім шматком хліба, лікував, підтримував. Головне не в тому, ким є людина за національністю. Глибина душі, ясний розум - ось витоки гуманізму, милосердя, любові до ближнього. Книга ще раз підкреслює важливу думку: війни розпалюють правителі, а тяжкий хрест несуть народи. Зміст Чи своєчасно з'являється ця книга? 7 Знаки надії - людяність у нелюдський час 16 Примусова праця "Ми ж бо всі люди" 22 "З глибокою повагою звертаюсь я до Вас..." 23 "Захистила нас від мародерства" 27 "І через сто років я б знайшов цей дім" 30 Молодий росіянин і я 31 "Ваші сини й онуки можуть гордитися Вами" 32 "Вдвічі вдячна цій "капіталістці" 34 До цього часу мучить совість 35 "Десятиліттями мені снився один і той самий сон" 37 Діти голодомору 40 "Нехай хоч моє серце лишиться з тобою" 42 "У моїй пам'яті ви все ще діти" 44 "Зняв гріх зі своєї душі" 48 "Ми мусимо ще багато розповісти одна одній" 50 Борщ 54 Шукав роги на моїй голові 57 "Якщо у людини добре серце" 59 "Вважав його своїм другим батьком" 60 А людство лишається 61 Мученицький шлях (із спогадів Бориса Дубицького) 62 Самопожертва матерів "Спасибі, матінко!" 67 "Не лякайтеся. Мати - добра жінка!" 67 Невідомій українській матері 68 Шовковий шарф 70 Дві матері 74 Підпільний гарячий суп у кухонного вікна 76 "Будьте завжди добрі до Марії - наказувала мати" 78 " Не чіпайте її й пальцем. Це - моя мати" 83 "Фрау Калвелаге, це не принесе щастя!" 87 "На її честь мене назвали Маргаритою" 93 "Вклонись за мене могилі матері" 95 Пам'ятна медаль "За самопожертву" 99 I став для неї Вальтер сином 100 Громадянська мужність "Я не забув про добро тих часів..." 104 "Все життя мати молилася за нього" 106 Коли зраджують свої 106 Місцем обміну ставали баки для сміття 109 Вони робили розкопки на наших смітниках (оповідання спостережливої німецької дівчини) 110 Фотографія на пам'ять 111 "Любима до моїх останніх днів" 113 Образи рятівників Добрі самаритяни 116 Чорний ворон поїхав без мами 119 Валіза Майнля 121 "Спасибі за моє життя" 128 "Його називали "професор" 130 Цих людей надіслав мені сам Бог 131 Назвали вулицю на її честь 143 "Хотіла б низько вклонитися" 144 Товариш у чужій формі "Я лишився вірним своїй клятві" 146 Трохи людяності 147 "Я довго пам'ятав смак того хліба" 151 Спогади солдата. Ганс Бюнінг 152 Вороги - теж люди 152 Гітлер капут, Сталін капут, війна капут! 153 Мимо мене пройшла людина 155 "Дядьку Іване, ти добрий!" 156 "Зараз ти зі своєю мамою, маленький!" 157 "Сестра, камерад капут!!" 158 "Я міг би кожному чесно глянути в вічі" 159 Зовнішнє і внутрішнє (Спогади колишнього радянського військовополоненого) ... 161 Різдвяні історії 166 Ніч Христа в Кромах 166 Різдво 1944 170 Домашнє печиво 171 Тільки свіча 172 Бунт совісті 174 Так ми жили разом у Могильові 176 "Все, що казав фюрер, було брехнею" (Із щоденника санітарки) 180 "Повертайтесь як друзі знову!" (Із щоденника німецького військовополоненого) 181 "Моєю зіркою щастя була лише ти" "Я тебе кохав і втратив, але ніколи не забував" 183 Поховали її в білій сукні 197 Mein Glьckstern warst nur du! Інна Христенко (За мотивами документальної повісті "І вітер пелюстки змете останні...") 198 Як Fata morgana, бачилася вона мені 206 Історія із щасливим закінченням 212 Дякуємо і мертвим, і живим "Марта - що воскресла з мертвих" 216 "Сестру привезла додому на плечах" 224 Серце до серця - рука до руки 228 Там я зробила свої перші кроки 231 Герберт шукає Марію 233 "Будемо пам'ятати, поки живемо на світі" 237 Мій єдиний братик - Ельмар 243 Доля-доленька 245 Ауф відерзеєн, майне фамілія! 251 "Люба Фрідо, ти для мене як сестра!" 256 "Вони рятівники мої. Спасибі!" 260 "Для мене це просто страшно, що Люби більше нема в живих" 266 Жаль, що забула ім'я мого рятівника 271 Замість післямови 274