Ткаченко Т. Г. Максимальний стік весняного водопілля і нормування його характеристик у межах басейну р. Сіверський Донець. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук.-Спеціальність 11.00.07 - гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія.- Одеський державний екологічний університет, Одеса, 2007. Базова структура для нормування характеристик максимального стоку весняного водопілля ґрунтується на розгорнутій моделі руслових ізохрон. Основним розрахунковим параметром використаної моделі є максимальний модуль схилового припливу, який визначається тривалістю надходження води зі схилів до руслової мережі, шарами стоку та ступінню часової нерівномірності припливу. Трансформація схилового припливу у русловій мережі враховується за допомогою двох функцій: розпластування повеневих хвиль під впливом руслового добігання та русло-заплавного регулювання. Регулюючу спроможність водойм проточного типу пропонується визначати відповідно з рекомендаціями нормативного документу СНІП 2.01.14 - 83. Реалізована методика по даних спостережень за максимальним стоком гідрологічної мережі на 79 постах, які охоплюють водозбірні площі від З1.0 до 73200 км2. Деякі з розрахункових параметрів, зокрема, тривалість схилового припливу й коефіцієнти русло - заплавного регулювання встановлювавлись зворотним-'шляхом з використанням комп'ютерної прогами "Caquar", розробленої на кафедрі гідрології суші ОДЕКУ. Ключові слова: максимальний стік, руслові ізохрони, трансформувальні функції руславої мережі, весняне водопілля.