Історію Станиславова можна спробувати відтворити на прикладі конкретної людини, того, що вона робила, думала, що її штовхало до дій, чому вона об'єднувалася в якісь групи, тобто на підставі її спогадів, мемуарів. Авторські тексти Володимира Макара переносять нашу уяву в 1920-ті роки, відтворюють тодішню політичну обстановку в Галичині й, зокрема, в Станиславові, дають можливість воскресити із забуття і ближче пізнати справжніх борців за волю Батьківщини. У своїх мемуарах автор доволі широко розповів про роки навчання в Станиславівській гімназії та визначних українських діячів, богословів і професорів, з якими йому довелося зустрічатися. Вартісною з історичного погляду є його оповідь про події часів Західно-Української Народної Республіки. Він подає їх такими, якими бачив очима восьмирічного хлопчика, якими вони вкарбувалися в його пам'ять... Спогади В. Макара з яскравою виразністю відтворюють живі картини та різноманітні подробиці подій національного життя українського Станиславова, подають прикмети биття політичного і соціального пульсу 1910-1920-х років, дозволяють уявити образи багатьох осіб, глибше зрозуміти їхні думки, настрої, мрії, почуття та сподівання. Підготовка до друку і наукове редагування ЗМІСТ Як Макар об'єктивізує суб'єктивний Станиславів 4 Вступні міркування 8 Мої батьки 11 В захоронці при вул. Казимирівській 15 Війна, споглядана дитячими очима 22 Перша маніфестація 25 У своїй державі 26 Польська навала 30 Рік 1920-й 34 Мала Семінарія 37 Життя в "Пласті" 39 Під захистом Муз 54 Протидержавні "Ґеци" 59 Бойкот і покарання 61 Перше листопада 1928 р 65 Прогнання з раю 68 Останні дні мого Станиславова 68