6 квітня 1327 року в авіньйонській церкві Св. Клари геніальний італійський поет та мислитель Франческо Петрарка (1304-1374) вперше побачив жінку на ім'я Лаура. Тої ж миті він закохався - на все життя та без надії на взаємність. На честь мадонни Лаури поет почав складати вірші, які потім звів у збірку. Так з'явилася "Канцоньєре" - книга, яка стала однією з найпомітніших й най-видатніших в історії світової літератури та зробила безсмертним ім'я Франческо Петрарки. ЗМІСТ Марко Сантаґата. Передмова 5 Школа Франко Валлоні. Всесвіт, що розширюються 19 КАНЦОНЬЄРЕ I. Вступ 25 II. Як поет став жертвою любовних каверз 26 ІІІ. Страсна п'ятниця стала тим днем, коли поет Закохався 26 IV. Поет славить те місто, де народилася Лаура . 27 V. Обігрування імені Лаури 27 VI. Поет відчуває, як його долає жага 28 VII. Другові з закликом працювати над собою 29 VIII. Посилаючи у дар пташок 29 IX. Посилаючи у дар фрукти 30 X. Стефанові Колонні 30 XI. Балада. Проти фати своєї донни 31 XII. Поет сподівається, що старість буде сприятливіша для нього 32 XIII. Краса донни веде поета до найбільшого блага 32 XIV. Балада. Прощання з донною 33 У час розлуки з донною 33 XV. Покидаючи свою донну 34 XVI. Поет порівнює себе з прочанином, що їде Поклонитися Христові 34 XVII. Що поета засмучує і що втішає 35 XVIII. Коли поет тікає, його переслідує жага. 36 XIX. Поет порівнює себе з метеликом 36 XX. Поет не може достойно оспівати свою донну 37 XXI. Поетове серце, відкинуте Лаурою, приречене на загин 38 XXII. Секстина 33 XXIII. Канцона. Поет повідає, як він віддав свою свободу за любовне рабство і як йому скрутно від цього 40 XXIV. Відповідь на сонет Страмацци Перуджі 45 XXV. Приятелеві 45 XXVI. На цю ж саму тему 46 XXVII. Про Філіпа де Валуа і хрестовий похід 46 XXIX. Канцона. Поет зважує, любити чи розлюбити Лауру 47 XXX. Секстина 48 XXXI. До тяжко хворої Лаури 49 XXXII. Поет втрачає надію зцілитися від своєї шаленої пристрасті 50 ХХХІІІ. Хвора Лаура приходить до поета уві сні втішати його 50 XXXIV. До Аполлона з проханням зцілити Лауру 51 XXXV. Поет шукає самотності, але й там його переслідує Амур 51 XXXVI. Поет не хоче вкоротити собі віку, але його спокушає таке бажання 52 XXXVIII. Орсо, графові Ангілярському 53 XXXIX. Як поет не встиг одвідати Лауру 53 XL. Другові з проханням надіслати твори святого Августина 54 XLI. Відсутність Лаури поет приписує бурям і грозам 55 XLII. Спокій на небесах після повернення Лаури 55 XLIII. Переживання Феба через відсутність Лаури 56 XLІV. Тільки Лаурине серце не схильне до жалю 56 XLV. Лаура перед дзеркалом 57 XLVI. Інші інвективи проти дзеркал 58 XLVII. Поет знов побачить гарні очі, без яких не може жити 58 XLVIII. Поет відчуває, як при Лаурі його серце палає, а язик німіє 59 XLIX. На цю ж саму тему 59 L. Канцона. Усі, хто працює і страждає, перепочивають; поет - ніколи 60 LI. Поет через муки заздрить неживим речам 63 LII. Мадригал 63 LIII. Канцона. Римському сенаторові 64 LIV Балада 67 LV. Балада 67 LVI. Марне сподівання 68 LVII. В любові багато гіркоти і трохи солодкості 68 LVIII. Месерові Аґапітові, посилаючи йому гостинці 69 LX. Прокляття лавру 70 LXI. Поет благословляє все, пов'язане з початком його кохання 70 LXII. Акт покути на одинадцяту річницю кохання 71 LXIH. Балада 71 LXIV. Прохання до Лаури не зневажати її оселі, яка є поетовим серцем 72 LXV. Поет благає, щоб його сердечний пал передався Лаурі 73 LXVI. Секстина 73 LXVII. Падіння 75 LXVІІІ. Побачивши Рим, поет пробує скинути Лаурину владу, але кохання не дає цього зробити 75 LXIX. Поет тікає від кохання і потрапляє до рук його служителів 76 LXX. Канцона. Якщо поет, переконавшись у марності своїх благань, не перестає нарікати, то винен він сім, а не зірки чи доля 77 LXXTV. Яким дивом поет знайшов для кохання стільки ходів, думок, рим і слів 78 LXXV. Лаурині очі 79 LXXVI. Поетові люба Амурова в'язниця 80 LXXVІІ. Лаурин портрет 80 LXXVIII. Цей самий сюжет ..81 LXXIX. У чотирнадцяту річницю поетового кохання 81 LXXX. Секстина 82 LXXXI. Поетові хочеться віддати себе до рук Богові 83 LXXXII. Якщо Лаура й далі буде такою жорстокою, поет покине її 84 LXXXIIІ. Поет дивується, чому він так страшиться кохання, випивши через нього добру повну 85 LXXXIV. Поет розмовляє, звертаючись до своїх очей 85 LXXXV. Знов бачачи свою донну в тому місці і в той час, коли поет закохався 86 LXXXVI. Поет воліє вмерти щасливим, ніж жити У муках 86 LXXXVII. Очі поетової донни хочуть, щоб він тільки мучився, а не сконав 87 LXXXVIII. Поет радить іншим не тішити себе, як він, любовними надіями 88 LXXXIX. Поет не може жити на волі відтоді, як став Амуровим бранцем 88 ХС. Любов живе красою, що її породила 89 ХСІ. Братові Герардові, який постригся в монахи 90 ХСП. На смерть Чіна з Пістої 90 ХСШ. Поет розповідає про Амурові погрози 91 XCIV. Потрясіння і метаморфоза коханців перед пасією 91 XCV. Очі поетової донни пом'якшали не ЕІД кохання, коли читали в його серці 92 XCVI. Безповоротна втрата свободи 93 XCVII. Цей самий сюжет 93 XCVІII. Герць. - Орсо, графові Ангілярському 94 ХСІХ. Другові, який уникає світської любові 95 С. Любовні спогади 95 СІ. Поет бачить свої заблуди і не може піти геть 96 СІІ Не можна судити, що в тебе на серці, з обличчя 96 СІІІ. До Стефана Колонни з порадою розправитися з Орсіні 97 CIV. Пандольфові Малацесті, сеньйорові Ріміні 98 CVI. Мадригал 98 CVII. П'ятнадцять років не можуть розбити влади, яку мають над поетом очі його донни 99 CVIIІ. Порятунок 99 СІХ. На цю ж саму тему 100 СХ. Той самий сюжет 100 СХІ. Інший порятунок поетової донни 101 СХІІ. Сеннуччові дель Бене 102 СХШ. Йому ж таки 102 CXIV. Покидаючи Авіньйон 103 CXV. Про погляд поетової донни 103 CXVI. Поет бачить лише кохану 104 CXV1I. Стрімчак Воклюза 105 CXV1I1. У шістнадцяту річницю поетового кохання 105 СХХ. Антонію Беккарі з Феррари у відповідь на його канцону, де цей поет оплакує Петрарчину смерть, звістка про яку поширилася тоді 106 CXXI . Мадригал 107 CXXII. У сімнадцяту річницю поетового кохання 107 СХХІІІ Розлука 108 CXXIV. Поет не знає, звідки його біди і як їх лікувати 108 CXXV. Канцона. Одвідуючи місця, де ступали ноги його донни, поет нарікає, що й тут не знайшов полегші од своїх гризот 109 CXXVІ. Канцона. Біля Воклюзького ключа 111 CXXVІІ. Канцона. Поет скрізь віднаходить образ своєї донни 114 CXXVIII. Канцона. До італійських княжат 117 СХХІХ. Канцона. Поет нарікає на те, як важко йому жити без донни 121 СХХХ. Поет нарікає, що його мучить і віддаляє від коханої ревність 123 СХХХІ. Другові, який запитує в поета, як розчулити донну 123 СХХХІІ. Сумніви щодо природи кохання 124 СХХХІІІ. Поет передає свої гризоти за допомогою чотирьох порівнянь 125 CXXХІV. Поет описує свою мізерію донні 125 CXXXV. Канцона. Поет порівнює себе з тим, що в світі є найбільшою рідкістю 126 CXXXVI. Інвективи проти Авіньйона 129 CXXXVII. Той самий сюжет 129 CXXXVIII. Той самий сюжет 130 СХХХІХ. Своїм відсутнім друзям 131 CXL. Поетове кохання триватиме до смерті. 131 CXLI. Поет порівнює себе з мотилем 132 CXLII. Секстина. Поет доводить, що пора згадати про любов до Бога 132 CXLIII. До Лауриної подруги 134 CXLIV. Сеннуччові дель Бене 134 CXLV. Хай би що суджено поетові, його кохання не зміниться 135 CXLVI. Поет уболіває, що не може достойно оспівати чесноти і красу своєї донни 136 CXLVIІ. Любовні випробування 136 CXLVIII. Алегорична похвала джерелу Сорги і лавру, посадженому на берегах річки 137 CXLIX. Балада. Поетове бажання зростає разом з надією 138 CL. Розмова поета зі своєю душею 138 СLІ. Поет оспівує силу погляду своєї донни 139 СLІІ. Поет нарікає на свою нерішучість 139 СLІІІ. Поет просить притулку у смерті 140 CLIV. Досконала краса і досконала чеснота поетової донни 141 CLV. Лаурині сльози 141 CLVI. Той самий сюжет 142 CLVII. Той самий сюжет 142 CLVIII. Той самий сюжет 143 CLIX. Душевна краса поєднується в коханої з красою тілесною 144 CLX. Досконалість поетової донни 144 CLXI. Поет найнещасніший з коханців 145 CLXII. Поет ревнує до всього, що оточує його донну 145 CLXІII. Поет прагне, щоб його донна зглянулася на його кохання 146 CLX1V. Поет страждає і не може зцілитися від такого любого йому самому страждання 147 CLXV. Які доннині принади ваблять поета 147 CLXVI. Поет боїться підвести свою поетичну зорю 148 CLXVII. Доннині слова сповняють поета щастям 148 CLXVIII. Поет нарікає, що постаріється, вірячи оманливим надіям 149 CLXIX. Поет так багато має сказати, що йому важко говорити з донною 150 CLXX. Надмір любові заважає поетові висловлювати її 150 CLXXI. Поет упертий у своїх сподіваннях 151 CLXXII. Той самий сюжет 151 CLXXIII. Нерішучість у коханні 152 CLXXIV. Поет втішає себе тим, що страждає з такої гарної причини 153 CLXXV. Спогади про донну посилюють поетове кохання 153 CLXXVI. Ідучи Арденнським лісом 154 CLXXVII. Про небезпеки, на які поет наразився в цьому самому лісі 154 CLXXVIII. Про суперечливі враження, які справляє любов на поетову душу 155 CLXX1X. Відповідь на сонет Джері Джанфільяцці 156 CLXXX. Пливучи річкою По 156 CLXXXI. Любовні притчі 157 CLXXXІІ. Відповідь на сонет Чіна з Пістої 158 CLXXXІII. Вічний страх через те, що донна змусить поета не жить 158 CLXXXІV. Про недугу поетової донни 159 CLXXXV. Поет порівнює свою донну з Феніксом 159 CLXXXVI. Врода і цнота поетової донни над усі похвали 160 CLXXXVIІ. Той самий сюжет 161 CLXXXVІII. Сонцеві 161 CLXXXIX. Алегоричний опис любовних гри: от поетових 162 СХС. Притча 162 СХСІ. Донна постає перед поетом, як Бог перед блаженними 163 СХСІІ. Граційна хода Лаурина 164 СХСІІІ. Ніжний голос поетової донни 164 CXCIV. Повертаючись до Провансу 165 CXCV. Тільки смерть або донна можуть зцілити поета від кохання 165 CXCVI. Любовні спомини 166 CXCVІI. Голос, коси, тінь та очі поетової донни 167 CXCVIII. Очі і коси поетової донни ще достойно не оспівані 167 СХСІХ. Украдена рукавичка 168 СС. Поетова донна зосереджує в собі всі риси краси 168 ССІ. Повернута рукавичка 169 ССІІ. Поет уже збезнадіївся завоювати любов своєї донни 170 ССІІІ. Даремно поет робив свою донну безсмертною 170 CCIV. Поет закликає свою душу брати приклад з донни і вернутися до Бога 171 CCV. Поет вітає себе зі своїми гризотами 172 CCVІІІ. Пливучи Роною 172 ССІХ. Повертаючись до Італії 173 ССХ. Поет нарікає на жорстокість своєї донг и 173 ССХІ. Поет розповідає, як і коли він закохався 174 ССХІІ. Після двадцятої річниці поетового кохання 175 ССХІІІ. Чари поетової донни перевершують усе 175 CCXV. В поетовій донні зосереджені всі щедроти душі й тіла 176 CCXVI. Любовна скарга 176 CCXVII. Поет не шукає у співах нехоті до своєї донни 177 CCXVIII. Поетова донна над усіма як сонце 178 ССХІХ. Аврора, Сонце і поетова донна 178 ССХХ. Величання поетової донни 179 ССХХІ. Поет не може відірватися очима від донни, хоча вже його смерть близька 179 ССХХІІ. Подругам відсутньої поетової донни 180 ССХХІІІ. Чари поетової донни над усе 181 CCXXIV. Поетова любов така сильна, що навіть докір своїй донні не може її погасити 181 CCXXV. Судно і колісниця з Лаурою та її супутниками 182 CCXXVI. Поет оплакує свою донну, приречений бачити лише здалеку те, що любить 182 CCXXVI І. Поет заздрить бризу і хвилям того краю, де живе його донна 183 CCXXVIII. Алегорія про поетове кохання і славу, якої він домагається для донни і для себе 184 ССХХІХ. Пісні й плачі 184 ССХХХ. Повернення веселощів 185 ССХХХІ. Про хворобу поетової донни 185 ССХХХІІ. Засудження гніву 186 ССХХХШ. Про одужання донни і про раптову недугу самого поета 187 CCXXXIV. Журба 187 CCXXXV. Кохання несамохіть пориває поета до його донни 188 CCXXXVI. Поет перепрошує за те, що намагається бачити донну всупереч її забороні 189 CCXXXVІІ. Секстина 189 CCXXXVІІІ. Про те, як на святі вельможа обирав донну, щоб поцілувати з-французька 191 CCXL. Поет перепрошує донну за те, що не скорився їй, пішовши від неї 191 CCXLI. Жаль посилює кохання 192 CCXLIІ. Поет посилає своє серце навздогін за донною 192 CCXLIIІ. Сліди перебування Лаури 193 CCXLIV. Відповідь другові 194 CCXLV. Поділені рожі 194 CCXLVI. Поет просить небо, щоб він умер раніше за свою донну 195 CCXLVII. Поет перепрошує, що не вміє гарно оспівати свою донну 195 CCXLVIII. Високі прикмети поетової донни 196 CCXLІX. Сумні передчуття поета, розлученого з коханою 197 CCLI. Лаура являється поетові неживою 197 CCLII. Невпевненість 198 CCLІІІ. Нарікання на розлуку 198 CCLІV. Страх і надія 199 CCLV. Ранок і тиха пора для поета 200 CCLVI. Скарга на Лауру 200 CCLVII. Обличчя і рука поетової донни 201 CCLVIII. Лаурині погляди і слова 201 CCLIX. Поетові хочеться знов побачити берег Сорґи 202 CCLX. Поет підносить Лауру вище всіх найславетніших донн 203 CCLXI. Поет закликає інших донн наслідувати його донну 203 CCLXII. Честь для донни дорожча за життя 204 CCLXІІI. Похвала Лаурі й лавру 204 CCLXV. Смерть - єдиний засіб проти Лауриної суворості 205 CCLXVI. Кардиналові Колонні з перепросинами, що поет не зміг одвідати його 206 CCLXVІІ. Поет оплакує смерть своєї донни 206 CCLXVIII. Канцона. Поет розмірковує над тим, що йому робити 207 CCLXІX. Поет оплакує смерть кардинала Колонни і смерть Лаури 209 CCLXXI. На смерть донни, якою поет захоплювався якийсь час після Лауриної смерті 210 CCLXXII. Поет нарікає на важке життя, яке йому доводиться вести 211 CCLXXIIІ. Поет картає свою душу за її вперту жалобу 211 CCLXXIV. Поет осуджує кволість свого серця 212 CCLXXV. Поет втішає себе думкою про нинішнє щастя його донни 213 CCLXXVІ. Поет кличе смерть 213 CCLXXVІІ. Поетове кохання живе надією 214 CCLXXVIII. Поет хотів би померти вкупі зі своєю донною 214 CCLXXIX. Лаура приходить до поета розповісти, якого щастя вона зазнає 215 CCLXXX. Опис чарівного куточка, що нагадує поетові його улюблений 216 CCLXXXI. Поетові повсякчас ввижається Лаура 216 CCLXXXІІ. Лаура приходить до поета уві сні втішати його 217 CCLXXXІІІ. Інвективи проти смерті 218 CCLXXXIV. Поет скаржиться на те, що втішні мрії такі короткі 218 CCLXXXV. Лаура вказує поетові небесну путь 219 CCLXXXVI. Голос донни наставляє поета на добру путь 219 CCLXXXVII. Сеннуччові дель Бене після його смерті 220 CCLXXXVІІІ. Безлюддя Воклюз сповнене поетовими болещами 221 CCLXXXIX. Поет визнає марноту своїх колишніх бажань 221 ССХС. Спасенна суворість поетової донни 222 ССХСІ. На зорі поетові являється його донна 222 ССХСІІ. Поет відчуває, що його співи скоро вмовкнуть 223 ССХСШ. До поета приходить слава, якої він не шукав 224 CCXCIV. Смерть донни принесла поетові самі сльози 224 CCXCV. Лаура дістає на небесах нагороду за свої чесноти 225 CCXCVI. Поет благословляє свою любов 225 CCXCVІІ. Лаурині краса і цнота 226 CCXCVІІІ. Колишнє щастя поета і його нинішня мізерія 227 ССХСІХ. Поет без угаву оплакує невіджалувану втрату, якої він зазнав 227 ССС. Поетові заздро на небо і на землю 228 СССІ. У Воклюзькій долині 228 СССІІ. Поет в екстазі поривається до своєї донни 229 СССІІІ. Поет зіставляє своє теперішнє з минулим 230 CCCIV. Зрадливість поетичного генія 230 CCCV. Поет благає донну зглянутися на нього 231 CCCVI. Опис поетових гризот по смерті мого донни 231 CCCVII. Поетові пісні не достойні свого сюжету 232 CCCVIII. Незрівнянні чесноти поетової донни 233 СССІХ. Поетові треба узнавати свою донну на землі 233 СССХ. Повернення весни 234 СССХІ. Плачі соловейка 234 СССХІІ. Ніщо не може втишити поетового болю 235 СССХІІІ. Поет нарікає на те, що небо ніяк не поєднає його з коханою 236 CCCXIV. Докори поетовій душі 236 CCCXV. Як смерть стала на прю з поетом 237 CCCXVI. Той самий сюжет 237 CCCXVII. Та сама тема 238 CCCXVIII. Поет поклоняється Лаурі після її смерті так, як поклонявся живій 239 СССХІХ. Лаурині моральні гожості - найперша причина поетового пломеню 239 СССХХ. Повернення до Воклюз 240 СССХХІ. Поет сумує, споглядаючи місця, що були свідками його кохання 240 СССХХІІ. Відповідь на сонет Джакома Колонии 241 CCCXXVI. Поет втішається, думаючи про Лаурине щастя 242 CCCXXVII. Поет сподівається домогтися для Лаури безсмертя на землі 242 CCCXXVIII. Поет побивається, що не зумів передбачити смерті своєї донни 243 СССХХІХ. Розлука і смерть 243 СССХХХ. Останнє побачення 244 СССХХХІ. Канцона. Поет нарікає, що не зумів умерти раніше за свою донну 245 СССХХХІІ. Секстина. Скарги на смерть 246 СССХХХІІІ. Поет посилає свої рими на Лаурину могилу 248 CCCXXXIV. Поет просить Лауру прийти до і-юго смертної постелі 249 CCCXXXV. Видіння 250 CCCXXXVI. Поетові здається, ніби його донна і досі жива 250 CCCXXXVII. Алегоричний апофеоз 251 CCCXXXVIII. Поетова донна знана лише небові і йому 251 СССХХХІХ. Поет засліплений Лауриною досконалістю 252 CCCXL. Поет просить Лауру втішити його уві сні 253 CCCXLI. Подяка донні за те, що вона одразу виконала поетову волю 253 CCCXLH. Як донна втішає поета 254 CCCXLIII. Поетове життя підтримує Лаура 254 CCCXLIV. Поет нарікає на біди, які ніяк його не відпускають 255 CCCXLV. Палінодія 256 CCCXLVI. Лаурина поява в небесах 256 CCCXLVII. Поет просить Лауру заступитися за нього перед Богом 257 CCCXLVIH. Перелік високих прикмет поетової донни 257 CCCXLIX. Поет бажає тільки смерті 258 CCCL. Досконала врода поетової донни 259 CCCLІ. Поет визнає, якою спасенною була для нього суворість його донни 259 CCCLII. Лаурина кончина 260 CCCLІІІ. Пташці 260 CCCLIV. Поет просить Амура допомогти йому славити Лауру 261 CCCLV. Повернення до Бога 262 CCCLVI. Поетові ввижається його донна 262 CCCLVII. Поет зважується на смерть 263 CCCLVIII. Той самий сюжет 263 CCCLIX. Канцона. Поет розмовляє уві сні зі своєю донною 264 CCCLXI. Старість 266 CCCLXII. Поет сподівається скоро покинути землю ради неба 267 CCCLXIII. Повернення до Бога 267 CCCLXIV. Поет докоряє собі за те, що змарнував стільки років 268 CCCLXV. Каяття 269 Примітки 27