Сільченко Сергій Володимирович. Підвищення тріщиностійкості цементновмістних композитів в умовах багаторазового зволоження та висушування. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.23.05 - Будівельні матеріали та вироби. Одеська державна академія будівництва та архітектури, Одеса, 2006 р. Дисертаційна робота присвячена питанням підвищення стійкості та тріщиностійкості цементновмістних композитів при їх експлуатації в умовах багаторазового зволоження та висихання. В роботі розглянуті механізми розвитку знакозмінних вологісних деформацій на протилежних берегах технологічних тріщин та внутрішніх поверхонь розділу. Показано, що тріщиностійкість цементного каменю в значній мірі залежить від методу ініціювання початкової тріщини, що пов'язано зі зміною залишкового деформативного стану в випадку утворення тріщини шляхом закладки імітатора підчас формування зразків. Проаналізовані механізми трансформації технологічних тріщин в тріщини експлуатації при багаторазовому зволоженні та висиханні зразків. Встановлено, що накопичення експлуатаційної пошкоджуваності залежить від кількості та розподілу технологічних тріщин. Проведена оцінка стійкості цементних композицій в залежності від наповнювачів. Виявлено значний вплив багаторазового зволоження та висихання на в'язкість руйнування зразків. Сумісна оцінка впливу багаторазового зволоження та висихання на стійкість та тріщиностійкість цементних композицій дала змогу встановити раціональні склади наповнювачів. Впровадження раціональних складів наповнювачів дало змогу зменшити кількість клінкерної складової в розчинах та бетонах та підвищити надійність виробів, експлуатація яких передбачається в умовах багаторазового зволоження та висихання. Ключові слова: тріщиностійкість; стійкість; пошкоджуваність; технологічні тріщини; цементі; композиції; наповнювачі.