Власов Г.О. Наукові основи і технологія отримання хімічних продуктів термодеструкції вугілля - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.17.07 - хімічна технологія палива і пально-мастильних матеріалів. - Національний університет "Львівська політехніка", Львів, 2005 р. Робота присвячена рішенню великої науково-прикладної проблеми підвищення ефективності використання вугілля, що йде на виробництво коксу, як джерела хімічної сировини для промисловості. Сформульовано і кількісно описано основні закономірності метаморфізму як природного процесу, що формує хімічний і енергетичний потенціали палива, а також кінетичні моделі вуглефікації твердого палива, які забезпечують можливість науково-обґрунтованого вибору вугіль для складання шихти з метою одержання хімічних продуктів заданого складу. Встановлено, що в ході первинного піролізу реалізуються тільки ті процеси, що частково чи в цілому не встигли здійсниться в природних умовах, причому основний період руйнування міжмолекулярних невалентних зв'язків практично завершується з досягненням атомного співвідношення Н / О = 16 у "молекулярному" фрагменті вугілля, що відповідає його "молекулярній" масі ~ 280 а.о.м. і температурному інтервалу 673-723 К. Визначено температурно-часові інтервали утворення основних первинних продуктів піролізу вугілля різного ступеня метаморфізму. Встановлено, що рідкі продукти піролізу пластмас різних типів впливають на макроструктуру ОМВ і, тим самим, змінюють вихід і склад первинних продуктів коксування вугільних шихт, так що, незважаючи на вторинний піроліз ПГП, при коксуванні сумішей вугільної шихти з добавкою до 2-3% мас. відходів пластмас у промисловій коксовій камері вихід смоли збільшився на 0,84-1,14% мас, сирого бензолу - на 0,2-0,3% мас, зворотного коксового газу -на 1,20-1,64% мас. Суттєво, що при цьому одночасно вирішується великомасштабна екологічна проблема утилізації побутових і промислових відходів пластмас. Експериментально показано, що ПГП після утворення рухаються як на "гарячу", так і на "холодну" сторони від пластичного шару. Обгрунтування гіпотези про вертикальний рух у завантаженні газоподібної фази, що утворюється, і встановлення на цій основі переважної ролі розпеченої "шапки" коксового пирога у вторинному піролізі дозволило рекомендувати для збільшення виходу і збереження первинного складу ПГП: екранування чи охолодження зводу камери коксування для зниження рівня радіаційного теплоперено су; зменшення часу перебування ПГП у підсклепінному просторі за рахунок збільшення висоти завантаження з урахуванням величини його усадки і зниження тиску на виході з камери, а також застосування декількох газозбірників; зменшення часу перебування з одночасним зниженням температури в підсклепінному просторі шляхом організації рециклу зворотного коксового газу; зниження рівня обігріву і встановлення оптимального розподілу температур по висоті камери; роздільний відбір основних ПГП із застосуванням не менш двох газозбірників. Сформульовані теоретичні представлення про механізм усадочних явищ дозволили розробити математичну модель обігріву промислової коксової печі для розрахунку температурних полів у завантаженні і, тим самим, визначення схеми роздільного відбору різних ПГП. У рамках системного підходу до аналізу коксохімічного виробництва розроблено метод розрахунку буферних систем для ефективної стабілізації параметрів технологічних потоків і, як наслідок, виходу і складу хімічних продуктів коксування вугільних шихт. Часткова реалізація отриманих результатів на ВАТ "Авдієвський КХЗ" дала 0,32 грн./т, а на ВАТ " Дніпродзержинський КХЗ" - 0,29 грн./т валового коксу. Ключові слова: вугілля, метаморфізм, хімічна будівля, смола, бензол, газ.