Барабані Т.І. Поліпшення властивостей активованих дрібнозернистих бетонів. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.23.05 Будівельні матеріали та вироби.- Одеська державна академія будівництва і архітектури. Одеса, 2006. Дисертація присвячена теоретичному і експериментальному обгрунтуванню можливості поліпшення властивостей твердіючих і затверділого цементною каменю і дрібнозернистого бетону за рахунок механохімічної активації в'яжучого і використання раціональних складів наповнювачів питомої поверхні від І00до500м2/кг. Встановлено, що в'язкість руйнування цементного каменю на механоакти-вованому в'яжучому на 30 % більше тріщиностійкості контрольних зразків (К1С =0,70). Тріщиностійкість розчину підвищується в порівнянні з цементним каменем на 16... 17 %. Максимальне значення К1С (К1С=1,27) для розчинів на активованому в'яжучому досягається при 27-%-ому вмісту наповнювачів питомої поверхні 500 м2/ кг. По результатам експериментальних досліджень визначені оптимальні по кількості і питомій поверхні кварцових наповнювачів склади цементних в'яжучих, дозволяючі одержувати розчин марки 600 із зниженим вмістом портландцементу на 30 %. Оптимізовані склади розчинів були використані для виготовлення бруківки для експлуатації її в умовах інтенсивних динамічних впливів - трамвайних переїздах. Ключові слова: механоактивація, в'язкість руйнування, тріщиностійкість, наповнювачі.