Мала гірнича енциклопедія - універсальне тритомне довідкове видання у галузі гірничої науки та техніки. Містить описи близько 18 000 термінологічних та номенклатурних одиниць, у тому числі 1-й том - 6400 одиниць, які висвітлюють різні аспекти розвідки, видобування та первинної переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин. Адресована спеціалістам - у першу чергу фахівцям-гірникам, геологам, науковцям, аспірантам, студентам гірничих та суміжних спеціальностей, а також широкому загалу інженерно-технічних працівників гірничих підприємств та читачам, які цікавляться освоєнням надр. ПЕРЕДМОВА Гірництво, пошук, видобуток та переробка корисних копалин - найдавніші галузі діяльності людини. Упорядкування, систематизація, унормування термінології в гірничій науці, промисловості, в гірничій справі, узагальнення світового досвіду гірництва у єдиній фундаментальній праці є важливим компонентом розвитку природничих наук, наукової та практичної діяльності в гірничій галузі. У "Малій гірничій енциклопедії" подано відомості про утворення, склад та властивості, а також сучасні методи, способи і засоби розвідки, добування і первинної переробки твердих, рідких та газоподібних корисних копалин. Розглянуто різні аспекти відкритої, підземної, підводної розробки родовищ, механізації гірничих робіт, гірничого нагляду, гірничорятувальної справи, охорони праці. Охоплені питання умов залягання родовищ корисних копалин та фізичних явищ, що відбуваються в товщі гірських порід при проходженні гірничих виробох, способів розкривання і систем розробки родовищ, способів видобування і збагачування корисних копалин, гірничої геомеханіки, маркшейдерії, боротьби з рудниковим газом і пилом, організації виробництва, гірничої економографії. Подані короткі дані з гірничої промисловості, включаючи паливодобувну (вугільна, нафтова, сланцева, торфова, газова), рудо- видобувну (залізорудна, марганцеворудна, руд кольорових, благородних і рідкісних металів та ін.), гірничохімічну (видобування калійних солей, кам'яної солі, апатитів, нефелінів, бокситів, сірки, фосфоритів тощо), з видобування мінеральної сировини для будівельної індустрії, вогнетривної та керамічної промисловості, гідромеліо- %Г| 6Н ративну. Крім того, подано основні відо- і І ИВ мості щодо гірничого законодавства, охорони довкілля при експлуатації надр, а також інформацію про басейни, родовища корисних копалин, описи територій, дані про виробничі одиниці, дослідницькі та навчальні заклади. Водночас концепція "Малої гірничої енциклопедії" враховує сучасні тенденції інтеграції різних галузей знань, зокрема тісні взаємоперетини гірництва з екологією, економікою, автоматизацією, іншими галузями науки і техніки. Саме тому до складу Енциклопедії включено ряд термінів з інших наук (фізики, хімії, технічної кібернетики, економіки тощо), які мають базисне значення, - загалом їх до 5% усього обсягу роботи. У написанні статей брали участь вчені Національного гірничого університету, Донецького національного технічного університету, Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Інституту УкрНДІвуглезбагачення, Українського державного інституту мінеральних ресурсів, Інституту фізико-органічної хімії та вуглехімії НАН України, Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України, Макіївського науково-дослідн- ого інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (МакНДІ), Донбаського гірничомет- алургійного інституту, Криворізького технічного університету, наукових спілок та організацій - Академії гірничих наук України, Наукового Товариства ім. Шевченка, Української нафтогазової академії, Академії технологічних наук України, інших наукових установ та організацій. При підготовці текстів статей були використані капітальні довідкові видання: "Горная энциклопедия", "Гірничий енциклопедичний словник", "Мінералогічний словник" (Є.К.Лазаренко, О.М.Винар), "Четырехязычный энциклопедический словарь терминов по физической географии", "Географічна енциклопедія України", "Минералогическая энциклопедия" (за редакцією К.Фрея), "Генезис мінералів" (В.І.Павлишин, О.І.Матковсь- кий, С.О.Довгий) та ін. (див. список літератури), а також періодичні видання гірничого профілю, спеціальна фахова література, стандарти та Інтернет. Структура словника комплексна - 1-й том має алфавітну побудову і вміщує бл. 6400 статей на літери від "А" до "К", 2-й том - 7500 термінів та терміно- сполучень на літери від "Л" до "Я", а 3-й том - систематичну інформацію про басейни, найбільші родовища корисних копалин, описи територій країн, континентів, океанів як об'єктів гірничої науки та практики, відомості про вітчизняні та провідні закордонні виробничі одиниці, фірми, компанії, що працюють у гірничій промисловості, гірничому машинобудуванні, а також дані про інститути, університети, науково-виробничі та громадські організації гірничого профілю. Під час роботи над Енциклопедією автори дотримувалися інтегральних принципів термінотворення, коли проблема номінування того чи іншого поняття вирішувалася індивідуально - з використанням потенціалу рідної мови або шляхом інтерпретації вже готового терміна з іншої мови, звідки поняття запозичувалося і вводилося в національну терміносистему (через транскрибування, прямий переклад, калькування). При цьому також враховувалися традиції ви- ня, а також ареал розповсюдження гірничих тер- мінів-синонімів у світі. Основний об'єм Енциклопедії займає усталена гірнича термінологія, яка просто зафіксована в цьому науково-дослідному виданні. Близько 15-20% термінів уточнено, і лише окремі терміни подано вперше. Серед таких термінів можна назвати: фугування, пеленгування, ноокларк, опирач та ін. Зрозуміло, що стабільне закріплення їх у гірничій науці залежить від реакції (сподіваємося, доброзичливої) наукової та технічної громадськості. У структурному та семантичному аспектах у словнику наявні чотири категорії термінів, а саме: 1. Сло- ва-терміни (шахта, грохот, кліть іт.і.); 2. Термінологічні слова (бремсберг, латекс, флотація і т.д.); 3. Терміни у вигляді словосполучень (відсаджувальна постіль, рудниковий транспорт, мікроаналіз та ін.); 4. Терміни - власні назви ("Макіїввугілля", "Саянмар- мур", "Мобіл", "Артемсіль" і т.п.). Деякі загальновживані терміни подані з синонімічними відповідниками, що дає можливість паралельного користування ними протягом періоду усталення, саморегулювання вітчизняної гірничої терміно- системи. До таких випадків належать, скажімо: ствол і стовбур (шахти), рентгенівський і пулюєвий, обвалення і обрушення (покрівлі виробки). При підготовці матеріалу Енциклопедії авторами враховано зміни в реаліях мовної практики і науки в Україні, ухвали про осучаснення вітчизняної термінології у відповідних галузях знань (звідси, скажімо, йон замість іон, флуор замість фтор, арсен замість миш'як тощо). Певну складність становило розрізнення термінів з літерами Ґ та г. Ми вважали за потрібне в термінах латинського походження, а також у термінах з німецької, англійської, французької мов здебільшого трансліт ерувати g через ґ, а в термінах грецького походження - найчастіше через г. При цьому враховувалася традиція фарингального (гортанного) г в українській мові, напр., у широковживаних словах грам, градус тощо. Водночас в іноземних прізвищах літера g передана через проривний г: Ґіббс, Ґалілей, Ґальвані, Ґаусс і т.д. Ми вважаємо цілком виправданим вживання літери ґ всередині або в кінці слів-тер- мінів: обґрунтування, квершлаґ, бремсберг тощо, а та- к<>ж у се/іслинґ/jp/знищ: Л/р/жам. Відчутну складність становить застосування і тлумачення в гірничій термінології паронімів, якими багата українська мова. Для та?иклазд подамо аетдлж&г них: Грануляція і Гранулювання, кальцинація і кальцинування, відсадка і відсадження та інші. На жаль, ряд чинних словників часто подають їх як синоніми, хоча перше слово означає результат, а друге власне дію. Очевидно, що на сьогодні в цій частині українська гірнича термінологія вимагає подальшої ретельної роботи. Зауважимо, що сучасна українська мова надає великі можливості для чіткого й однозначного тлумачення паронімів. їх правильне вживання, без сумніву, сприяє точному розумінню суті процесів та явищ. При доборі термінів ми намагалися збалансовано представити гірничі науки, відобразити національну гірничу термінологію, яка історично склалася протягом минулих століть, врахувати розвиток нових наукових напрямків. Статті словника складаються зі слова-заголовка, після якого наводиться закінчення родового відмінка, відповідника російською, англійською, німецькою мовами та опису терміна українською мовою. Особливо важливі статті мають розгорнутий характер. Статтям надано енциклопедичного характеру (вони типізовані, застосована система покликань). Отже, Енциклопедія є одночасно тлумачним і перекладним багатомовним виданням. B.C. Білецький, д.т.н, професор Донецького національного технічного університету, автор проекту "Гірнича енциклопедія".